| eng |
||||||||||
 |
|
|
|
|
|
|
||||
 |
Іван Боберський | |||||||||
| | головна | історія життя | історія роду | ми про Боберського | Боберський для нас | посилання | контакт | ||||||||||
| eng |
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
Іван Боберський | |||||||||
| | головна | історія життя | історія роду | ми про Боберського | Боберський для нас | посилання | контакт | ||||||||||
| історія родини Боберських | |||||||
|
Національна інтелігенція та духовенство грає вирішальну роль в тому, як розвиваються у державі культура та ідеологія. До галицької інтелігенції належить і рід Боберських – рід священиків, політиків, науковців. Перші згадки про Боберських пов’язані з селом Лопушанка Лехнова на Турківщині. Село заснували 1556 за дорученням королеви Ізабелли, яка виділила два лани ґрунту під війтівство. У 1632 мешканці Лопушанки освоїли вже 12 ланів. Відповідно до права привілею, король Ян III віддав у користування два лани шляхетним Боберським, а Август III це підтвердив. У 1766 було 19 війтів, з них 17 – шляхетні Боберські. Одним з найавторитетніших священиків кінця XIХ - початку XX ст. на Бойківщині був отець Микола Боберський (1844-1918). Боберський друкувався у часописах “Въстникъ”, “Руський Сіонъ”, “Галицький Сіонъ”, “Душпастир”, видав збірку проповідей “Про пияцтво”. Заснував одне з перших “Братств тверезості” на Бойківщині. З 1888 по 1918 перебував на парафії в с. Ваньовичі біля Самбора, де мав власну цегельню, побудував церкву, будинок та магазин для церковного братства. І разом зі священичою діяльністю багато часу і праці віддавав просвітницькій роботі, зокрема пропаганді здорового способу життя серед населення Галичини. Прославився і син священика Іван Боберський. Він, будучи вихованим на принципах здорового способу життя, які культивувалися у сім’ї, згодом у Львові став професором фізичної культури і ще більше розвинув ідеї батька. Іван народився 14 серпня 1873 у с. Доброгостів. Після закінчення Самбірської гімназії та Львівського університету Іван продовжив удосконалювати свої знання в університетах Австрії — у Відні та Граці. Захоплення ідеєю фізичної культури прийшло до нього саме там, в українському товаристві "Русь", де він склав іспит на звання вчителя руханки у середніх школах. Закінчивши відповідні студії, Боберський здійснює подорож країнами Західної Європи — Франції, Швеції, Чехії, Німеччини. Там знайомиться з роботою осередків фізичної культури, вивчає притаманні їм нові форми й методи фізичного виховання. Це сповнило його передовими ідеями й невгасимим запалом до праці, спонукало вірно служити своєму народові. У 1900 І.Боберський повернувся у Львів й одразу із завзяттям узявся до роботи. Викладаючи німецьку мову та класичну філологію в Першій академічній гімназії Львова, він одночасно стає вчителем фізичної культури. За час очолення Боберським сокільського руху (1908—1914 він був головою товариства "Сокіл-Батько") з його ініціативи створюються нові спортивні структури, набувають поширення та розвитку окремі види спорту, товариства, клуби не лише у Львові, а й у провінції. З 1915 І.Боберський — член Головної Української Ради. У листопаді 1920 за дорученням Державного Секретаріату ЗУНР-ЗОУНР І.Боберський виїхав повноважним представником до США та Канади для організації допомоги стрілецькому війську. У 1932 професор Боберський перебрався з Канади до Югославії, де мешкав у маленькому містечку Тржичі у Словенії (звідти була родом його дружина Йозефіна Полак) аж до самої смерті. Помер видатний педагог, журналіст, “батько українського тіловиховання” професор Іван Боберський в 1947. |
||||||
 |
|
|
|
|
|
||
| 2008 © С.Єрмаков | дизайн і редакція: | ulanchenko.com | ||||||
